Олександрійський районний парламент дітей

Страшні картини боїв, що точилися колись, смерті близьких людей та весь жах тієї  війни до цих пір стоїть перед очима колишніх воїнів. Та вороги не змогли вбити в них віру в людей, доброту їхніх сердець, чуйність та людяність. Тож зустрічають школярів дуже привітно, охоче діляться турботами, з цікавістю слухають про шкільні новини та, трохи соромлячись, погоджуються на допомогу по господарству.

        Саме цим тихим, сором’язливим людям підкорився колись жорстокий ворог, саме їм ми завдячуємо своїм вільним та щасливим життям. Тож ми маємо кожної миті пам’ятати їх подвиг, покладені життя їх товаришів – вічна пам’ять яких охороняє нас, та по своїм можливостям допомагати їм, робити їх життя хоч трохи легшим, приємнішим. Ми маємо нести до них віру, що вони незабуті, що прийдешні покоління пам’ятають їх подвиг та схиляються перед їх мужністю.

Я знаю і твій біль, село,

Повік невигойну судому –

Пів батальйону не прийшло

З війни останньої додому.

На варті пам’яті стоять

Під яворами обеліски.

Червона Кам’янко, моя,

Тривог і радощів колиска.

                                                  О.Тараненко

https://drive.google.com/file/d/0B5M2V1nwmmVbYmMwaTRTNGRDYWc/view?usp=sharing