Коротко про головне!

I виростають поколiння,

   Котрi не чули тишини.

   О, найстрашнiше з лiточислень

   Вiйна - вiйною - до вiйни!

                                                                                                                         

                                                                                                                                 Л. Костенко

           Проект Кіровоградського ОПД пошукового характеру, який описує події Другої світової війни та їх учасників  через призму сімейних історій жителів Кіровоградщини. Він охоплює сімейні перекази та спогади про події боротьби за відновлення Української державності, пережиті предками.

Матеріали проекту мотивують молодь до підвищення інтересу у вивченні української історії, спонукають до забезпечення та відновлення національної пам'яті та сприяють подоланню історичних міфів. Учасники - учнівська молодь Кіровоградщини. 
Сiмейнi релiквiї, будь-то нагороди, медалi, листи або iншi речi, - це вогники нашої пам’ятi. Сьогоднi їх запалюємо ми, а завтра – нашi діти. I нехай через багато-багато рокiв нашi нащадки скажуть: «Ми знаємо. Ми пам’ятаємо. Ми зберiгаємо».

З ДИТЯЧИХ ДОПИСІВ 

 "Все менше залишається ветеранів-учасників війни, для яких слово війна - незагойна рана. Адже це вони пройшли жорстокий і кривавий шлях для того, щоб цей день настав. День Перемоги болем відгукується в серці, бо немає, мабуть, жодної української сім’ї, якої б не торкнулась війна, хто б не втратив в тому пеклі близьку людину. В ім’я миру та щастя Батьківщини, наші воїни готові були йти на смерть, щоб рідна земля не була під владою фашистів."

О. Тарабанов

"Якась незрозумiла сила знов i знов штовхає мене взяти в руки старий потертий альбом із сiмейними фотографiями. Велика товста книга з твердою обкладинкою – якi тiльки релiквiї вона зберiгає в собi! Особливо менi подобаються зовсiм старi, подекуди пошкодженi чорно-бiлi знiмки. Мою увагу привертає фотографiя високого, красивого чоловiка у вiйськовiй формi. На зворотi можна прочитати: «Коханiй дружинi i сину вiд тата з фронту». Це мiй прадiд Оспеннiков Олександр Миколайович."

О.Остапенко

"У нашій родині з великою пошаною ставляться до сімейних реліквій: нагород моїх дідусів, прадіда та фронтових листів. Солдатські трикутнички… Скільки їх було за чотири роки війни?! Кажуть, що якби з них зробили килим, то вистачило б накрити всю земну кулю. І більшість з них починалися словами: "Моя дорога дружино, дочко, сестро, мамо…""

Т.Гасимов

           "У нашій сім’ї прийнято передавати з покоління в покоління сімейні історії, про далеких предків, які жили до нас . І ці історії нерозривно пов’язані з історією всього нашого народу. Усвідомлюючи це – я відчуваю гордість за своїх предків, за те, що вони зробили свій внесок у становлення і розвиток сучасного суспільства, зміцнення держави.

         Мій прадід, якого я бачив лише на старих фотографіях, був зовсім юним, коли почалася Друга світова війна..."

З. Кулікова